Лікування антибіотиками при пієлонефриті і циститі

Антибіотики при пієлонефриті і циститі є незамінними складовими для успішного лікування даних захворювань нирок і сечостатевої системи. Ці недуги досить широко поширені, а згідно зі статистичними даними, найбільш схильні до них представниці прекрасної статі. Подібні запальні процеси сечостатевої системи досить небезпечні і при відсутності своєчасної та грамотної терапії можуть стати причиною численних ускладнень у вигляді необоротних змін у внутрішніх органах і розвитку різних патологій.

Клінічні картини і симптоматика даних захворювань досить схожі, тому їх нерідко плутають між собою. Як же відрізнити цистит, пієлонефрит?

Особливості кожної патології

Цистит є запальне ураження сечового міхура. Характерними симптомами цього захворювання є наступні прояви:

1. Часті позиви до сечовипускання.
2. Хворобливі відчуття при напрузі м`язів сечового міхура.
3. Болі в нижній частині живота.

Пієлонефрит є запальним захворюванням, що вражає ниркові чашечки і миски. Для представленої хвороби нирок характерні такі симптоми:

1. Хворобливі відчуття в поперековому відділі.
2. Посилене потовиділення.
3. Значне підвищення температури тіла.
4. Нудота.
5. Напади блювоти.
6. Підвищена стомлюваність.
7. Безсоння.
8. Загальне ослаблення організму.
9. Лихоманка.
10. Озноб.
11. Підвищений вміст білка в складі сечі.

Подібні і відмінні ознаки захворювань

Як при циститі, так і при пієлонефриті відзначаються такі прояви:

1. Прискорені позиви до сечовипускання.
2. Характерні болі.
3. Відчуття дискомфорту в нижньому відділі.
4. Неприємні, хворобливі відчуття при сечовипусканні.
5. Підвищений вміст лейкоцитів в складі крові.
6. Наявність хвороботворних бактерій в сечі.

Основною відмінністю між циститом і пієлонефритом служить практично повна відсутність зовнішньої симптоматики в разі запального ураження в сечовому міхурі. Крім того, фахівці виділяють ряд характерних ознак даних ниркових захворювань:

1. При запальних процесах в сечовому міхурі хворобливі відчуття спостерігаються переважно в надлобковій зоні. Якщо ж уражаються ниркові балії, то біль зосереджується в поперековому відділі.
2. При пієлонефриті спостерігається підвищення температури, нудота. Для циститу такого роду симптоми не характерні.
3. Запалення в нирках супроводжує розлад ниркової системи, що відбивається на результатах загального аналізу крові. При циститі ж такого роду зміни відсутні.
4. У разі запальних процесів в сечовому міхурі порція рідини, що виділяється за один акт сечовипускання, зазвичай дуже мала, що нехарактерно для пієлонефриту.
5. Досить часто спостерігаються випадки, коли інфекційні процеси піднімаються від сечоводу до нирковим чашках або ж навпаки.

Особливості прийому антибіотиків

Цистит, так само як і пієлонефрит, не тільки належить до захворювань запального характеру, але і провокується дією тих же бактерій. У більшості випадків каталізаторами служать такі бактеріальні агенти, як кишкова паличка клебсієлла або ж протеус. Саме тому лікування при циститі і при пієлонефриті здійснюється переважно за допомогою одних і тих же антибіотиків. Дана терапія має свої особливості:

1. Курс лікування повинен призначатися тільки лікарем-урологом на основі діагнозу і з урахуванням всіх індивідуальних особливостей пацієнта і супутніх захворювань.
2. Дія антибіотика має бути направлено строго на збудника певного типу.
3. Ефективне лікування антибіотиками має бути регулярним, систематичним.
4. Ліки слід приймати строго в один і той же час. Це необхідно для перманентного підтримання концентрації діючої речовини в крові.
5. Для підтримки мікрофлори шлунково-кишкового тракту лікування антибіотиками слід поєднувати з прийомом спеціальних йогуртів і прибутків.
6. У процесі лікування необхідно строго дотримуватися всіх рекомендацій лікаря щодо прийому препаратів.

дозування препаратів

Дозування і тривалість курсу лікування підбираються індивідуально в кожному випадку. При цьому необхідно враховувати такі фактори:

1. Вікова категорія.
2. Маса тіла пацієнта.
3. Індивідуальні особливості будови організму.
4. Конкретний діагноз.
5. Наявність супутніх захворювань.
6. Форма запального процесу.
7. Ступінь тяжкості і тривалість захворювання.
8. Протягом лікувального процесу.
9. Реакції організму.
10. Схильність пацієнта до алергічних реакцій.

Тривалість терапевтичного курсу теж має важливе значення. При тривалому лікуванні, яке не приносить відчутних результатів, зазвичай рекомендується зміна препарату. Справа в тому, що в деяких випадках бактерії набувають стійкості до певного виду антибіотика, тому він перестає діяти. У будь-якому випадку цей процес повинен здійснюватися виключно фахівцем з урахуванням всіх перерахованих вище факторів. Самостійний вибір і безконтрольний прийом антибіотиків при пієлонефриті або ж циститі категорично протипоказані і можуть привести до дуже тяжких наслідків!

Протипоказання до застосування

Незважаючи на те що прийом антибіотиків є найбільш ефективним методом боротьби із захворюваннями запального характеру, викликаними бактеріальними агентами, в деяких випадках вживання даних препаратів категорично не рекомендується. До протипоказань відноситься наступне:

1. Вагітність.
2. Період лактації.
3. Індивідуальна непереносимість певних складових компонентів.
4. Ниркові патології.
5. Важкі ураження печінки.
6. Яскраво виражена схильність до алергічних реакцій.
7. Вік молодше шістнадцяти років.

Можливі побічні ефекти

Сучасні антибіотики мають мінімальним токсичною дією і в більшості випадків впливають на конкретний хвороботворний збудник, не зачіпаючи організму в цілому. Однак прояв побічних ефектів все ж можливо. До найбільш поширених з них прийнято відносити:

1. Нудоту.
2. Напади блювоти.
3. Запаморочення.
4. Хворобливі відчуття в області живота.
5. Головні болі.
6. Розлад шлунку.
7. Діарею.
8. Поява висипань алергічного характеру.

При спостереженні подібних явищ слід негайно проконсультуватися зі своїм лікуючим лікарем. Можливо, необхідно буде скорегувати дозування або ж просто змінити препарат.

Ефективні антибіотики при запаленнях сечостатевої системи

Антибіотики, які призначаються при запальних процесах в нирках або ж сечовому міхурі, переважно являють собою похідні речовини від Палина або ж фурадонина.

Багато з цих препаратів мають численні протипоказаннями. До найбільш безпечним фторхинолонам можна віднести наступні лікарські засоби:

1. Ципрофлоксацин.
2. Пефлоксацин.
3. Норфлоксацин.
4. Монурал (цей препарат можна вживати навіть вагітним жінкам).

Для лікування пієлонефриту показані наступні види антибіотиків:

1. Амікацин.
2. Пеніцилін.
3. Карбапенем.
4. Гентаміцин.
5. Цефтриаксон.
6. Аміноглікозид.
7. Цефепім.
8. Цефуроксим.

Максимально допустимий курс лікування даними препаратами не повинен перевищувати трьох місяців.

Для того щоб лікування антибіотиками дало очікувані результати і не завдало шкоди організму, під час терапевтичного курсу рекомендується слідувати таким правилам:

1. Пийте якомога більше рідини (близько двох або трьох літрів на добу).
2. Найкраще відмовтеся від споживання алкогольних напоїв.
3. Дотримуйтесь певний режим харчування. Супутня дієта включає в себе суворі обмеження щодо прийому гострої, жирної і смаженої їжі. А ось зміст кисломолочних продуктів, що сприяють відновленню мікрофлори, має бути максимальним.

Пієлонефрит і цистит є захворюваннями запального характеру, тому прийом антибіотиків необхідний для їх повноцінного лікування. Однак безконтрольне застосування цих препаратів може не тільки не дати очікуваних результатів, а й призвести до тяжких наслідків. Для того щоб цього не сталося, терапія повинна здійснюватися виключно під суворим лікарським контролем!