Затримка психічного розвитку (зпр)

Відео: Дітей із затримкою психічного розвитку перестануть брати в спецшколи

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - темповим відставання розвитку психічних процесів і незрілість емоційно-вольової сфери у дітей, які потенційно можуть бути подолані за допомогою спеціально організованого навчання і виховання. Затримка психічного розвитку характеризується недостатнім рівнем розвитку моторики, мови, уваги, пам`яті, мислення, регуляції і саморегуляції поведінки, примітивністю і нестійкістю емоцій, поганою успішністю в школі. Діагностика ЗПР проводиться колегіально комісією в складі медичних фахівців, педагогів і психологів. Діти із затримкою психічного розвитку потребують спеціально організованому корекційно-розвиваючому навчанні та медичного супроводу.

Відео: Затримка психічного розвитку у дітей.

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

Затримка психічного розвитку (ЗПР) являє собою оборотні порушення інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, що супроводжуються специфічними труднощами в навчанні. Число осіб з затримкою психічного розвитку досягає 15-16% в дитячій популяції. ЗПР є більшою мірою психолого-педагогічної категорією, проте в її основі можуть лежати органічні порушення, тому дане стан також розглядається медичними дисциплінами - перш за все, педіатрією і дитячої неврології. Оскільки розвиток різних психічних функцій у дітей відбувається нерівномірно, зазвичай висновок "затримка психічного розвитку" встановлюється дітям-дошкільнятам не раніше 4-5 років, а на практиці - частіше в процесі шкільного навчання.

Причини затримки психічного розвитку (ЗПР)

Етіологічну основу ЗПР становлять біологічні та соціально-психологічні чинники, що призводять до темпової затримки інтелектуального і емоційного розвитку дитини.

Біологічні чинники (негрубі органічні ушкодження центральної нервової системи локального характеру і їх залишкові явища) викликають порушення дозрівання різних відділів головного мозку, що супроводжується парціальними порушеннями психічного розвитку і діяльності дитини. Серед причин біологічного характеру, що діють в перинатальному періоді і викликають затримку психічного розвитку, найбільше значення мають патологія вагітності (важкі токсикози, резус-конфлікт, гіпоксія плода та ін.), внутрішньоутробні інфекції, внутрішньочерепні родові травми, недоношеність, ядерна жовтяниця новонароджених, фетальний алкогольний синдром і т. д., що призводять до так званої перинатальної енцефалопатії. У постнатальному періоді і ранньому дитячому віці затримку психічного розвитку можуть викликати важкі соматичні захворювання дитини (гіпотрофія, грип, нейроінфекції, рахіт), черепно-мозкові травми, епілепсія і епілептична енцефалопатія та ін. ЗПР іноді має спадкову природу і в деяких сім`ях діагностується з покоління в покоління.

Затримка психічного розвитку може виникати під впливом середовищних (соціальних) факторів, що однак не виключає наявність початкової органічної основи порушення. Найчастіше діти з ЗПР ростуть в умовах гипоопеки (бездоглядності) або гіперопіки, авторитарного характеру виховання, соціальної депривації, дефіциту спілкування з однолітками і дорослими.

Затримка психічного розвитку вторинного характеру може розвиватися при ранніх порушеннях слуху та зору, дефекти мови внаслідок вираженого дефіциту сенсорної інформації і спілкування.

Класифікація затримки психічного розвитку (ЗПР)

Група дітей із затримкою психічного розвитку неоднорідна. У спеціальній психології запропоновано безліч класифікацій затримки психічного розвитку. Розглянемо етіопатогенетичну класифікацію, запропоновану К. С. Лебединської, яка виділяє 4 клінічних типу ЗПР.

ЗПР конституціонального генезу обумовлена уповільненням дозрівання ЦНС. Характеризується гармонійним психічним і психофізичним інфантилізмом. При психічному інфантилізмі дитина поводиться, як більш молодший за возрасту- при психо-фізичному інфантилізм страждає емоційно-вольова сфера і фізичний розвиток. Антропометричні дані і поведінку таких дітей не відповідають хронологічним віком. Вони емоційна лабільність, безпосередні, відрізняються недостатнім обсягом уваги і пам`яті. Навіть в шкільному віці у них переважають ігрові інтереси.

ЗПР соматогенного генезу обумовлена важкими і тривалими соматичними захворюваннями дитини в ранньому віці, неминуче затримують дозрівання і розвиток ЦНС. В анамнезі дітей з соматогенной затримкою психічного розвитку часто зустрічаються бронхіальна астма, хронічна диспепсія, серцево-судинна і ниркова недостатність, пневмонії і ін. Зазвичай такі діти довгий час лікуються в лікарнях, що до того ж обумовлює ще й сенсорну депривації. ЗПР соматогенного генезу виявляється астенічним синдромом, низькою працездатністю дитини, меншим об`ємом пам`яті, поверхневим увагою, поганий сформированностью навичок діяльності, гіперактивністю або загальмованістю при перевтомі.

ЗПР психогенного генезу обумовлена несприятливими соціальними умовами, в яких перебуває дитина (бездоглядністю, гіперопікою, жорстоким поводженням). Дефіцит уваги до дитини формує психічну нестійкість, імпульсивність, відставання в інтелектуальному розвитку. Підвищена турбота виховує в дитині безініціативність, егоцентризм, безвольність, відсутність цілеспрямованості.



ЗПР церебрально-органічного генезу зустрічається найчастіше. Обумовлена первинним негрубим органічним ураженням головного мозку. В цьому випадку порушення можуть зачіпати окремі сфери психіки або мозаїчно проявлятися в різних психічних сферах. Затримка психічного розвитку церебрально-органічного генезу характеризується несформованістю емоційно-вольової сфери та пізнавальної діяльності: відсутністю жвавості і яскравості емоцій, низьким рівнем домагань, вираженої навіюваністю, бідністю уяви, рухової расторможенностью і т. П.

Характеристика дітей з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Порушення інтелекту у дітей з затримкою психічного розвитку носять легкий характер, однак зачіпають всі інтелектуальні процеси: сприйняття, увагу, пам`ять, мислення, мова.

Сприйняття в дитини з ЗПР фрагментарно, уповільнено, неточно. Окремі аналізатори працюють повноцінно, проте дитина відчуває труднощі при формуванні цілісних образів навколишнього світу. Краще розвинене зорове сприйняття, гірше - слухове, тому пояснення навчального матеріалу дітям із затримкою психічного розвитку має поєднуватися з наочною опорою.

Увага у дітей з затримкою психічного розвитку нестійкий, короткочасно, поверхнево. Будь-які сторонні подразники відволікають дитину і перемикають увагу.

Ситуації, пов`язані з концентрацією, зосередженістю на чому-небудь, викликають труднощі. В умовах перевтоми і підвищеної напруги виявляються ознаки синдрому гіперактивності і дефіциту уваги.



Пам`ять у дітей з затримкою психічного розвитку характеризується мозаїчністю запам`ятовування матеріалу, слабкою вибірковістю, переважанням наочно-образної пам`яті над вербальної, низькою розумової активністю при відтворенні інформації.

У дітей із затримкою психічного розвитку більш сохранно наочно-дієве мислення- більш порушеним виявляється образне мислення через неточності сприйняття. Абстрактно-логічне мислення неможливо без допомоги дорослого. Діти з ЗПР зазнають труднощів з аналізом і синтезом, порівнянням, обобщеніем- не можуть впорядкувати події, побудувати умовивід, сформулювати висновки.

Специфіка мови у дітей із затримкою психічного розвитку відрізняється спотворенням артикуляції багатьох звуків, порушенням слухової диференціації, різким обмеженням словникового запасу, труднощами довільного контролю за граматичним оформленням мовлення, труднощами побудови зв`язного висловлювання, мовної инактивность. Найбільш часто ЗПР поєднується з затримкою мовного розвитку, полиморфной дислалией, порушеннями писемного мовлення (дисграфией і дислексією).

Особистісна сфера у дітей з затримкою психічного розвитку характеризується емоційною лабільністю, легкої зміною настрою, сугестивністю, безініціативність, безвільністю, незрілістю особистості в цілому. Можуть відзначатися афективні реакції, агресивність, конфліктність, підвищена тривожність. Діти із затримкою психічного розвитку часто замкнуті, вважають за краще грати в поодинці, не переймаються контактами з однолітками. Ігрова діяльність дітей з ЗПР відрізняється одноманітністю і стереотипністю, відсутністю розгорнутого сюжету, бідністю фантазії, недотриманням правил гри. Особливості моторики включають рухову незручність, недостатню координацію, часто - гіперкінези і тики.

Особливістю затримки психічного розвитку є те, що компенсація і оборотність порушень можливі тільки в умовах спеціального навчання і виховання.

Діагностика затримки психічного розвитку (ЗПР)

Затримка психічного розвитку у може бути діагностована тільки в результаті всебічного обстеження дитини психолого-медико-педагогічною комісією (ПМПК) в складі дитячого психолога, логопеда, дефектолога, педіатра, дитячого невролога, психіатра і ін. При цьому проводиться збір і вивчення анамнезу, аналіз умов життя, нейропсихологическое тестування, діагностичне обстеження мови, вивчення медичної документації дитини. В обов`язковому порядку проводиться бесіда з дитиною, дослідження інтелектуальних процесів і емоційно-вольових якостей.

На підставі відомостей про розвиток дитини члени ПМПК виносять висновку про наявність затримки психічного розвитку, дають рекомендації з організації виховання і навчання дитини в умовах спеціальних освітніх установ.

З метою виявлення органічного субстрату затримки психічного розвитку дитина потребує обстеження медичних фахівців, перш за все, педіатра і дитячого невролога. Інструментальна діагностика може включати проведення ЕЕГ, КТ та МРТ головного мозку дитини і т. Д. Диференціальна діагностика затримки психічного розвитку повинна проводитися з олігофренію і аутизмом.

Корекція затримки психічного розвитку (ЗПР)

Робота з дітьми з ЗПР вимагає мультидисциплінарного підходу і активної участі педіатрів, дитячих неврологів, дитячих психологів, психіатрів, логопедів, дефектологів. Корекція затримки психічного розвитку повинна починатися з дошкільного віку і проводитися тривало.

Діти із затримкою психічного розвитку повинні відвідувати спеціалізовані ДОУ (або групи), школи VII виду або корекційні класи загальноосвітніх шкіл. До особливостей навчання дітей з ЗПР відносяться дозованість навчального матеріалу, опора на наочність, багаторазове повторення, часта зміна видів діяльності, використання здоров`язберігаючих технологій.

Особливу увагу при роботі з такими дітьми приділяється розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення) - емоційної, сенсорної і моторної сфери за допомогою ігрової терапії, казкотерапії, дитячої арт-терапії. Корекція порушень мови при ЗПР проводиться логопедом в рамках індивідуальних і групових занять. Спільно з викладачами корекційну роботу з навчання учнів із затримкою психічного розвитку проводять педагоги-дефектологи, психологи, соціальні педагоги.

Медична допомога дітям із затримкою психічного розвитку включає медикаментозну терапію відповідно до виявлених соматичними і церебрально-органічними порушеннями, фізіотерапію, ЛФК, масаж, водолікування.

Прогноз і профілактика затримки психічного розвитку (ЗПР)

Відставання темпу психічного розвитку дитини від вікових норм може і повинно бути подолано. Діти із затримкою психічного розвитку навчаються і при правильно організованій корекційній роботі в їхньому розвитку спостерігається позитивна динаміка. За допомогою педагогів вони здатні засвоїти знання, вміння і навички, які їх нормально розвиваються однолітки освоюють самостійно. Після закінчення школи вони можуть продовжити своє навчання в ПТУ, коледжах і навіть ВНЗ.

Профілактика затримки психічного розвитку у дитини передбачає ретельне планування вагітності, уникнення негативного впливу на плід, профілактику інфекційних і соматичних захворювань у дітей раннього віку, забезпечення сприятливий умов для виховання і розвитку. При відставанні дитини в психомоторному розвитку необхідно негайне обстеження у фахівців і організація корекційної роботи.

Відео: ЗПР. Як навчити дитину говорити при ЗПР. Діти з ЗПР.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » Затримка психічного розвитку (зпр)